Особливий статус мистецтва в освітньо – виховному процесі

Мистецтво має особливу значущість у процесі естетичного виховання студентів, бо його твори являють конкретно-почуттєву образність, наочність, яскравість, виразність. Воно є могутнім засобом виховання людей, їх спілкування і постійного розширення меж сфери людського спілкування за рахунок його нових форм. В процесі естетичного виховання слід врахувати такі функції мистецтва, як пізнавальна, естетична, гедоністична, аксіологічна, комунікативна, соціальна, семіотична, світоглядна.

Мистецтво в усій різноманітності його видів і жанрів є каталізатором творчих потенцій особистості, воно здатне не тільки змінювати психічний стан людини, але й характер і мотиви її діяльності. Відображаючи цілісність буття, мистецтво сприяє цілісному сприйняттю світу. Його виховне значення обумовлене психологічними особливостями впливу на людину, перетворення зовнішніх культурних смислів у внутрішні, особистісні. При спілкуванні людини з твором мистецтва діють психологічні механізми емоційного уподібнення, співпереживання.

Творча особистість – це високоорганізована, естетично вихована людина, яка здатна найбільш ефективно реалізувати весь свій творчий потенціал виключно через художню діяльність у сфері одного із видів образотворчого, театрального, музичного та інших видів мистецтва. Мистецтво здатне відкрити людині навколишній світ не просто як буттєво-прагматичну структуру, а як особливу форму активності, в якій реалізуються зусилля людини бути вільною, творити свій індивідуальний естетичний світ, наповнюючи його великим духовним змістом. Через мистецтво відбувається удосконалення та розвиток нахилів, здібностей, почуттів, емоцій людини, тобто здійснюється безпосередній процес «природного» естетичного самовиховання.

Розуміння естетичного як об’єктивної цінності можливе тільки людиною з певним духовним досвідом, формування якого необхідно й можливо починати на ранніх етапах розвитку особистості.

Методологічною основою і важливим принципом естетичного виховання на сучасному етапі є ідея комплексного підходу який у реалізації системи естетичного виховання має подвійне значення. По-перше, система естетичного виховання має будуватися так, щоб різні види мистецтва постійно взаємодіяли між собою у процесі впливу на особистість, тобто організовується необхідність тісної взаємодії мистецтва на основі між предметних зв‘язків. По-друге, естетичне виховання як виховання засобами мистецтва, так і засобами дійсності повинно стати органічною частиною будь-якого виду виховання



У педагогічній літературі «естетичне виховання» у вузькому сенсі розглядається як соціально визначена цілеспрямована підготовка людини до естетичного сприйняття мистецтва. У більш широкому сенсі – це соціально й культурно обумовлена частина процесу соціалізації, яка формує у людини емоційно-ціннісне ставлення до дійсності та спрямована на активізацію сутнісних сил людини, що розвивають її здібності до художньої творчості, до повноцінного якісного перетворення соціокультурного простору, суб’єктом якого вона є.

У зв’язку з цим виділяються два рівні, що визначають естетичну культуру особистості: естетична діяльність, що знаходить своє відтворення в духовній і матеріальній діяльності людини, та естетична свідомість. Остання має соціальний характер, який визначається тим, що за допомогою мистецтва відбувається реалізація та опанування духовним досвідом людства. Крім того, естетична свідомість характеризується також і суб’єктивними рисами, які виявляються в розвитку та проявах індивідуальності особистості та можуть бути реалізовані в особистісно орієнтованій освіті.

Аналізуючи функції естетичного виховання й естетичної культури в системі особистісно орієнтованої освіти, можна виділити основні критерії естетично розвиненої особистості. Це естетична свідомість, естетичні почуття та естетична діяльність, які у своїй взаємодії створюють всю систему загальних естетичних якостей.

Важливо враховувати, що нині посилюється відкритість системи цінностей особистості притокам нової інформації, нових ідей і рішень. Сучасна масова культура об’єктивно містить у собі тенденцію до «зрівнялівки», до уніфікації особистості, а отже, і до уніфікації смаків, які через засоби масової інформації «тиражуються» в молодіжному середовищі. Ця тенденція може підсилюватися певними економічними, політичними та ідеологічними чинниками. Так, масове виробництво при певних умовах веде до «роботизації» працівника; диктаторські, тоталітарні режими шляхом політичного та ідеологічного тиску, переслідуванням інакомислячих нав’язують масам відповідні стандарти поведінки й стереотипи мислення Водночас у масовій культурі закладені чинники, які діють у протилежному напрямку, викликаючи індивідуалізацію смаків особистостей. Впровадження у виробництво, як і у інші сфери суспільного життя, новітніх, особливо – інформаційних, технологій перетворює їх по суті у різновиди масової культури, що ставить нові вимоги до працівників, стимулюючи індивідуалізацію їх знань, навичок, а врешті-решт – і смаків.

Способи формування та управління системою естетичного та аксіологічного тлумачення ролі освіти спираються на принципи ціннісно-орієнтованої політики в сфері гуманітарної освіти в вищій школі: а) головним предметом зовнішнього контролю молоді в сфері гуманітарної освіти є здійснення загальнозначущих і освітніх цінностей, в той час як академічна свобода навчальних закладів зводиться до визначення змісту, організації, методів освіти, спрямованих на здійснення цих цінностей; б) роль суспільства полягає у відтворенні, оновленні цінностей, у підтримці ціннісної направленості гуманітарної освіти; держава повинна забезпечувати контрольні функції, тобто відігравати роль «стража цінностей», але ці повноваження державні органи можуть делегувати суспільству; в) прагнення ВНЗ в найбільшій мірі відповідати вимогам цінностей гуманітарної освіти зі сторони суспільства і держави.

Тільки методи виховання засобами мистецтва здатні вирішити соціальні проблеми та сприяти гармонійному розвитку як індивіда, так і суспільства в цілому. Сьогодні «естетична революція» – це перспектива одержати людину високодуховну, моральну та художньо освічену, а така мета може бути досягнута двома шляхами: соціальною інтеграцією та естетичним вихованням. У розкритті культуротворчої діяльності в естетичному вихованні слід враховувати, що вона здійснюється як на груповому, так і особистісному рівнях. Особистість, виходячи із сучасних наукових поглядів, вважається не стільки за об’єкт формування, скільки за суб’єкт самотворчої і саморегулюючої діяльності.

Соціологи вказують на зв’язок естетичного інтересу особистості з об’єктивними умовами життя, а естетичний інтерес визначається як специфічне ставлення особистості до навколишнього світу, викликане активним її бажанням оволодіти конкретними естетичними об’єктами або ж тим чи іншим видом творчої діяльності.

Взагалі, таємниці впливу краси на людину багато в чому були і є нерозгаданими. Про це написано безліч досліджень, оспівуванню краси присвячено найкращі твори всіх видів та жанрів мистецтва, але таємниця об’єктивної краси залишається у глибинах людської сутності. Дослідникам хочеться знати ,під впливом яких факторів та явищ у нас формується відчуття прекрасного, виникає, серед багатоманітності духовних відчуттів – естетичне відчуття, ядром якого є сприйняття та переживання краси.

Але здатність до творчості сама по собі в людині не виникає, вона свідомо формується культурою, зокрема, через освітянські технології. Задача освіти – не тільки підготувати «знаючу людину», котра оволоділа знаннями в тій чи іншій галузі, а й сформувати людину-творця цілісного типу. Тобто людину, яка здібна безперервно творити світ культури, не впадаючи при цьому в схематизмі свідомості, в полон власних уявлень відносно світу.

Таким чином, естетична культура особистості – це сформована на основі власного життєвого досвіду та шляхом естетичного виховання з боку суспільства здатність людини розпізнавати й переживати прекрасне й потворне, піднесене й низьке, трагічне й комічне в мистецтві й навколишній дійсності, керуватися виробленими культурою естетичними цінностями у своїй практичній діяльності, створювати красу навколо себе й долати недосконалість світу. Показником естетичної культури особистості є розвиненість її інтелектуальної та емоційно-чуттєвої сфер, що досягається засвоєнням естетичного досвіду людства та його подальшим розвитком як засобом власного самовизначення. Складовими естетичної свідомості, що становить ядро естетичної культури особистості, вчені визначають естетичне сприйняття, почуття, смаки, оцінки, потреби та естетичний ідеал, формування яких є метою естетичного виховання.

В свою чергу, естетичне виховання – це не стільки виховання митця, скільки людини, готової до будь-якої діяльності, людини з потужним духовним і творчим потенціалом, розвиненим образним і раціональним мисленням, здатної самостійно подбати про свою конкурентноспроможність. Естетично розвинена людина – завжди особистість. Самодостатня, творча, вона здатна самостійно здійснювати вибір у буттєвій практиці між добром і злом, між істиною і фальшивою красою і , обов’язковим і випадковим тощо.

Відчуття прекрасного, красивого формуються у кожної людини індивідуально в процесі її соціалізації, розвитку та виховання. Причини, які впливають на виникнення цього відчуття, однакові для всіх, їх багатство та багатогранність невичерпні. Проблема полягає в тому, що саме з цього багатства обере для себе людина, які грані та сторони прекрасного вона сприймає. Сутність відчуття прекрасного у його тісному зв’язку з розвитком інтелекту, інтуїції, здатності бачити у навколишньому світі те, що не завжди лежить на поверхні.

Питання:

1. Які основні тенденції розвитку культури інформаційного суспільства впливають на систему освіти та виховання в сучасній Україні?

2. Охарактеризуйте концепції естетичного виховання, що знайшли відображення у працях Платона і Аристотеля.

3. Що нового внесла доба Просвітництва у принципи виховання естетичних почуттів?

4. Охарактеризуйте основні проблеми естетичного виховання і його ролі у розвитку особистості, що знайшли місце в сучасній філософській літературі.

5. Розкрийте поняття «естетична культура».

6. Назвіть джерела естетичного виховання та можливі шляхи їх актуалізації.

7. Чому мистецтву належить особлива роль у формуванні естетичної культури особистості?

9. Назвіть імена найвидатніших українських педагогів та дайте коротку характеристику їх естетичної концепції.

10. Чому сутність відчуття прекрасного тісно пов’язане з розвитком інтелекту та інтуїції особистості?

Список рекомендованої літератури:

1. Адорно В.Т. Эстетическая теория. – М.: Республика, 2001.

2. Андрущенко В. Організоване суспільство: Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально-філософського аналізу. К.: Атлант ЮЕМСІ, 2006.

3. Арнаудов М. Психология литературного творчества. –М.., Прогресс, 1970.

4. Асмус В.Ф. Вопросы теории и истории эстетики. –М., Мысль, 1976.

5. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., Искусство, 1986.

6. Бердяев Н. Философия творчества, культуры и искусства: в 2-х т. –М. 1994.

7. Каган М.С. Эстетика как философская наука. –СПб,. 1997.

8. Канарский А.С. Диалектика эстетического процесса. Генезис чувственной культуры. –К., Вища школа, 1982.

9. Комарова А.И. Эстетическое воспитание студентов. –Львов: Вища школа., 1984.

10. Кривцун О.А. Эстетика –М., Аспект-пресс, 2000.

11. Левчук Л.Т. Естетика. –К., Вища школа, 1997.

12. Мамардашвили М.К. Классический и неклассический идеалы рациональности. –Тбилиси, 1984.

13. Мандельштам О. Слово и культура. М.. 1987.

14. Панченко В. І. Мистецтво в контексті культури. –К., Міжнародна фінансова агенція, 1998.

15. Потебня А.А. Эстетика и поэтика. М.: Искусство 1976.


4569754963695471.html
4569827292546783.html
    PR.RU™